Система інфекційного контролю (далі - ІК) включає:
- організаційну структуру управління системою ІК;
- епідеміологічне спостереження за внутрішньолікарняними
інфекціями (далі - ВЛІ);
- мікробіологічний моніторинг;
- розробку та впровадження комплексу профілактичних та
протиепідемічних заходів на підставі епідеміологічного аналізу епідситуаціїї в
стаціонарі;
- заходи, спрямовані на охорону здоров'я медичного
персоналу;
- систему навчання медичного персоналу.
1. Організаційна структура управління
системою ІК
1.1. Ця Інструкція є обов'язковою для всіх закладів охорони
здоров'я незалежно від їх форми власності та підпорядкування.
1.2. Відповідальність за розробку та впровадження системи ІК
у стаціонарі несе головний лікар.
1.3. У відділеннях акушерського стаціонару відповідальність
за впровадження системи ІК несуть завідувачі відділень.
1.4. Комісія з інфекційного контролю (далі - КІК) розробляє
програму ІК та погоджує її з територіальною санітарно-епідеміологічною станцією
(далі - СЕС). Результати впровадження програми щокварталу заслуховуються на
засіданнях КІК та доводяться до відома співробітників стаціонару.
2. Епідеміологічне спостереження за ВЛІ
2.1. При проведенні епідеміологічного спостереження перевагу
надають активному спостереженню, форми якого визначаються КІК.
2.2. Епідеміологічне спостереження, уключно з аналізом
епідситуації в акушерському стаціонарі, здійснює госпітальний епідеміолог.
2.3. В епідеміологічному спостереженні беруть участь усі
співробітники стаціонару.
2.4. Епідеміологічне спостереження за ВЛІ в акушерських
стаціонарах передбачає:
- виявлення, облік і реєстрацію всіх випадків ВЛІ в
породіль, новонароджених та персоналу акушерського стаціонару;
- визначення та реєстрацію факторів ризику виникнення ВЛІ;
- визначення фонового рівня захворюваності на ВЛІ;
- аналіз епідемічної ситуації в стаціонарі.
2.4.1. Виявлення, облік та реєстрація ВЛІ:
2.4.1.1. В акушерських стаціонарах забезпечується своєчасна
та повна реєстрація всіх нозологічних форм ВЛІ в породіль, новонароджених,
медичного персоналу.
2.4.1.2. Відповідальність за виявлення, облік та реєстрацію
випадків ВЛІ несе головний лікар закладу охорони здоров'я (далі - ЗОЗ), у
відділеннях - завідувачі відділень.
2.4.1.3. У стаціонарі протягом 3 років установлюється
фоновий рівень захворюваності на гнійно-запальні захворювання (далі - ГЗЗ) за
епідеміологічними діагнозами.
2.4.1.4. Чергові акушерка та дитяча медична сестра щоденно
вносять дані щодо ознак ГЗЗ до карт епідеміологічного спостереження (додаток 1
до цієї Інструкції), які після завершення чергування передаються завідувачу
відділення для вивчення та подальшої передачі госпітальному епідеміологу. Карти
повинні зберігатися у відділенні протягом 1 року.
2.4.1.5. Госпітальний епідеміолог установлює
епідеміологічний діагноз ВЛІ за кожним випадком окремо на підставі стандартних
визначень випадку ВЛІ (додаток 2 до цієї Інструкції) з урахуванням даних,
унесених до карти епідеміологічного спостереження.
Епідеміологічний діагноз уключає ознаки ГЗЗ, у тому числі
доклінічні форми, тому кількість епідеміологічних діагнозів завжди буде
більшою, ніж кількість випадків з клінічними проявами ВЛІ.
2.4.1.6. Кожен клінічний випадок ВЛІ реєструється відповідно
до форми первинної облікової документації N 060/о "Журнал
обліку інфекційних захворювань", затвердженої наказом МОЗ від
10.01.2006 N 1,
зареєстрованим в Мін'юсті 08.06.2006 за N 686/12560), в акушерському стаціонарі
(відділенні) з поданням екстреного повідомлення до територіальної
санітарно-епідеміологічної станції (далі - СЕС).
2.4.1.7. Випадки внутрішньоутробної інфекції (далі - ВУІ)
реєструються окремо на підставі критеріїв визначення ВУІ без подання екстреного
повідомлення до СЕС. Строки реалізації ВУІ залежать від етіологічного фактора
відповідно до клінічного протоколу.
При визначенні ВУІ слід ураховувати ризик трансмісії
інфекції від матері до плода, період трансмісії інфекції від матері до плода
відповідно до клінічного протоколу. Факторами ризику виникнення ВУІ є
інфекційні та запальні ускладнення перебігу вагітності.
2.4.1.8. Облік та реєстрацію ГЗЗ слід здійснювати за таким
примірним переліком захворювань:
у новонароджених:
- кон'юнктивіт і дакріоцистит;
- піодермія;
- флебіт пуповинної вени;
- панарицій, пароніхій;
- омфаліт;
- отит;
- імпетіго (пухирчатка), пемфігус, везикулопустульоз;
- псевдофурункульоз;
- мастит;
- ентероколіт;
- пневмонія;
- абсцес;
- флегмона;
- менінгіт, менінгоенцефаліт;
- остеомієліт;
- сепсис, септицемія;
- постін'єкційні інфекції;
- сальмонельоз;
- вірусні гепатити В, С;
- інші інфекційні захворювання;
- грип, ОРЗ;
у породіль:
- післяопераційні інфекції акушерської рани, у тому числі
нагноєння і розходження швів;
- ендометрит;
- перитоніт, у т.ч. після кесарева розтину;
- сепсис;
- мастит;
- постін'єкційні інфекції;
- грип, ОРЗ;
- пневмонія;
Скачать полный
текст - 339 Kb
| 