1. Загальні положення
1.1. Ця Інструкція є обов'язковою для всіх закладів охорони
здоров'я незалежно від їх форми власності та підпорядкування.
1.2. Лабораторія, що проводить мікробіологічні дослідження,
повинна відповідати вимогам Державних будівельних норм України "Будинки і
споруди. Заклади охорони здоров'я. ДБН 9.9.5-080-02", затверджених наказом
Держбуду України від 04.01.2001 N 2, мати
дозвіл, який видано органом, закладом або установою державної
санітарно-епідеміологічної служби України, на виконання робіт, оформлений
згідно з вимогами ДСП 9.9.5-064-2000, та бути акредитованою в системі МОЗ у
встановленому порядку.
1.3. Лабораторія забезпечується необхідним обладнанням,
засобами вимірювальної техніки, лабораторним склом, діагностичними препаратами,
виробами медичного призначення, тест-штамами, деззасобами, засобами зв'язку,
комп'ютерною технікою з відповідним програмним забезпеченням, доступом до
локальної комп'ютерної мережі закладів охорони здоров'я (далі - ЗОЗ).
1.4. Діагностичні препарати, поживні середовища, вироби
медичного призначення, що використовуються при проведенні досліджень, повинні
бути зареєстровані, дозволені для використання в Україні, мати документи, що
засвідчують їх якість, і зберігатися згідно з вимогами нормативних документів.
1.5. Для уніфікації досліджень, порівнянності результатів в
процесі роботи використовують транспортні системи, поживні середовища, системи
для ідентифікації мікроорганізмів переважно промислового виготовлення.
1.6. Дезінфекційні засоби повинні бути зареєстровані в
Україні, використовуватись відповідно до режимів, установлених регламентами,
затвердженими головним державним санітарним лікарем України в установленому
порядку.
1.7. Лабораторія розробляє і постійно підтримує систему
забезпечення якості лабораторних досліджень, систематично бере участь у раундах
зовнішнього контролю якості досліджень.
1.8. Обсяги та номенклатура мікробіологічних досліджень
повинні відповідати мікроекологічним умовам конкретного стаціонару
(стаціонарів).
1.8.1. Ключовою функцією лабораторії в системі інфекційного
контролю є раннє виявлення проблем, пов'язаних з внутрішньолікарняними інфекціями
в кожному конкретному акушерському стаціонарі (відділенні).
1.9. Ефективність інфекційного контролю щодо визначення
етіології внутрішньолікарняних інфекцій (далі - ВЛІ) безпосередньо залежить від
методів, що використовує лабораторія.
Для отримання даних про частоту виділення певних
мікроорганізмів, етіологічну структуру певних нозологічних форм інфекційних
захворювань, які можна порівняти, усі лабораторні процедури: посів, виділення,
ідентифікація, типування та визначення чутливості до антибактеріальних
препаратів (далі - АБП) мікроорганізмів проводяться за уніфікованими методами
відповідно до чинних нормативно-методичних документів.
1.10. Спеціалісти лабораторії повинні враховувати важливість
результатів навіть ранніх етапів дослідження для спеціалістів з інфекційного
контролю та лікарів. Наприклад, результати фарбування за Грамом важливі для
клінічних спеціалістів для раннього вибору антибіотика, а також спеціалістів з
інфекційного контролю для своєчасного призначення ізоляційно-обмежувальних заходів
у разі виявлення грамнегативних диплококів у лікворі.
Найбільш часто застосовуються такі методи фенотипування:
- морфологія колоній;
- морфологічні та тинкторіальні властивості за результатами
мікроскопії препарата, забарвленого за Грамом або іншими методами;
- здатність росту на певних середовищах;
- біохімічне типування;
- серологічне типування;
- визначення спектру чутливості до антибактеріальних
засобів;
- фаготипування.
У деяких випадках доцільне застосування
молекулярно-генетичних методів типування, які дозволяють більш точно
ідентифікувати епідеміологічні зв'язки. За відсутності необхідного обладнання
для молекулярно-генетичних методів дослідження такі культури направляються у
заклади державної санепідемслужби вищого рівня.
1.10.1. Важливою складовою роботи лабораторії в системі
інфекційного контролю є визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків
та моніторинг загальних тенденцій антибіотикорезистентності в стаціонарі, що
дозволяє відстежувати формування госпітальних штамів.
1.11. Номенклатура та обсяги санітарно-бактеріологічних
досліджень внутрішнього середовища стаціонару визначаються спільно з
госпітальним епідеміологом і включають найбільш критичні об'єкти епідемічного
ризику.
1.12. Результати лабораторних досліджень (попередні та
заключні) видаються у встановлені терміни на офіційних бланках лабораторії, яка
досліджувала матеріал. Терміни видачі результатів лабораторних досліджень
обумовлені методиками їх проведення.
1.13. Отримані результати в процесі мікробіологічного
дослідження чутливості мікроорганізмів до антибіотиків щоденно вносяться в базу
даних відповідної комп'ютерної програми (наприклад WHONET). Інформація, що має
значення для інфекційного контролю, своєчасно доводиться до відома зацікавлених
осіб у встановленому порядку. Дистрибутив програми WHONET знаходиться на сайті
Всесвітньої організації охорони здоров'я за адресою:
http://www.who.int/tmc/WHONET/WHONET.html.
Мікробіологічна база даних використовується для визначення
фонової частоти госпітальних інфекцій, а також оцінки ефективності
профілактичних та протиепідемічних заходів, що проводяться в акушерському
стаціонарі.
1.14. Усі штами мікроорганізмів, що виділені при групових
захворюваннях, спалахах, летальних випадках, резистентні до дії АБП, а також
такі, що вперше виділені на даній території або рідко зустрічаються, протягом 1
місяця з моменту виділення направляються для підтвердження до
санітарно-епідеміологічної станції (далі - СЕС) вищого рівня управління, які
відразу після отримання результатів направляють їх до Центральної
санітарно-епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров'я України (далі
- Центральна СЕС МОЗ)для підтвердження та подальшого вивчення.
При неможливості остаточної ідентифікації культур на місцях
їх також негайно направляють до СЕС вищого рівня управління, а ті, в свою
чергу, у визначеному порядку в Центральну СЕС МОЗ для ідентифікації.
1.15. Персонал лабораторії бере участь у розробці переліку
показів до проведення мікробіологічних та санітарно-мікробіологічних досліджень
з чітким визначенням конкретних потреб у цих дослідженнях кожного стаціонару
(відділення) з урахуванням клінічних та епідеміологічних завдань. На підставі
цих потреб складаються орієнтовний річний та місячні плани досліджень.
Кількісні показники обсягів мікробіологічних досліджень є основою для
визначення потреби лабораторії у витратних матеріалах.
1.16. Лабораторія розробляє і доводить до відома всіх
користувачів інструкції (алгоритми), які включають інформацію про режим
(розпорядок) роботи лабораторії, порядок роботи у вихідні та святкові дні,
порядок дій медичного персоналу в разі потреби проведення термінових
(невідкладних) лабораторних досліджень, терміни виконання досліджень і порядок
надання попередніх (якщо це передбачено методикою дослідження) та заключних
результатів досліджень, правила забору, зберігання та транспортування зразків
біологічного матеріалу та проб з об'єктів довкілля стаціонару.
1.17. Фахівці лабораторії систематично проводять навчання
медичного персоналу стаціонару правилам забору, зберігання та транспортування
матеріалу в лабораторію і здійснюють постійний контроль за їх виконанням,
правильності інтерпретації результатів мікробіологічних досліджень.
2. Загальні правила забору та
транспортування матеріалу для проведення мікробіологічного дослідження
2.1. Забір і роботу з клінічним матеріалом виконують у
відповідному спецодязі (халат і рукавички). При небезпеці виникнення аерозолів
застосовуються додаткові захисні засоби (захисні окуляри і маски).
2.2. Забір матеріалу здійснюють до початку антибактеріальної
терапії (далі - АБТ) або через певний проміжок часу після введення препарату,
необхідний для його виведення з організму (практично через 8-10 годин після
введення більшість антибіотиків вже виводиться з організму), тобто матеріал для
дослідження може забиратись перед повторним введенням антибіотика.
Скачать
полный текст - 149 Kb
| 